Закарпатський музей народної архітектури та побуту

Закарпатський музей народної архітектури та побуту є справжньою скарбницею дерев’яного зодчества України. Особливо прекрасний музей-село навесні, під час розкішного цвітіння численного бузку та сакури. Відвідувачам Закарпатського скансену (так називають етнографічні музеї під відкритим небом) гарантовані незабутні враження і радість пізнання!

Закарпатський музей народної архітектури та побуту є найстарішим в Україні музеєм під відкритим небом. Глобалізація, що прийшла разом з XX століттям, порушила розмірене життя закарпатської глибинки. Починається стрімке зникнення старовинних зразків народного дерев’яного зодчества. З метою збереження унікальних пам’яток матеріальної та духовної культури краю, в середині 60-х років в центр древнього Ужгорода з усіх куточків Закарпаття починають перевозити найбільш цінні дерев’яні будови, разом з обладнанням та предметами побуту. Перевезені споруди стали основою Закарпатського музею народної архітектури та побуту, відкриття якого було приурочено до 25-ої ​​річниці возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною і відбулося в червні 1970 року. Пікантним є той факт, що на місці Закарпатського скансену, в середньовіччі, релігійними фанатиками були спалені сотні вчених, обумовлених у чаклунстві. З тих пір цю місцевість в народі іменують «Відьминою Ямою».

На порівняно невеликій території в 5,5 га південного схилу Замкової гори, біля підніжжя середньовічної Ужгородської фортеці, затишно розмістилися будови старовинного закарпатського села: 7 садиб, 6 окремих житлових будинків, церква, дзвіниця, школа, корчма та численні господарські споруди — водяний млин, валяльно, кузня, пасіка, колодязь, огорожі, ворота. У садибах можна побачити вироби місцевих умільців — столярів, бондарів, мосяжників (гуцульських майстрів художніх виробів з латуні), гончарів, ткаль, вишивальниць, справжніх художників, які володіли вродженим талантом і неординарною фантазією. Фонд Закарпатського музею народної архітектури та побуту — 14 000 експонатів. І всі ці предмети побуту характеризують матеріальну культуру етнографічних груп та народів Закарпаття, є основою музейного зібрання. У кожній хаті відтворені типові для того чи іншого етнографічного району напрямки господарства та промислів. При цьому дотримані не тільки історико-етнографічна достовірність, але і художньо-естетичні принципи, характерні для інтер’єру сільської оселі. В Україні не знайти іншого такого музею, де атмосфера була б така близька до натуральної: цвітуть квіти, садяться городи, плетуться огорожі, складається сіно.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту має оригінальне планування, яке не поділяє експозицію, а об’єднує всі старовинні будови в один архітектурний ансамбль, повністю відповідний ландшафту Закарпатського регіону. Експозиція обмежується оборонною лінією замку та крутими схилами Замкової гори, що нагадують Карпати. З Заходу на Схід, в оточенні декоративних і фруктових дерев, розташовані садиби закарпатців низовинних районів, а на узвишші — горян. Будови пов’язує дорога, від якої до кожного об’єкту ведуть стежки.