Розмістити подію →
Сьогодні 20 жовтня 2017 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільні та культурні події в Україні

Крим. Привиди кремлівської гавані

26 червня 2017
Крим. Привиди кремлівської гавані

З чим асоціюється у вас Крим, мій читачу? Для переважної більшості — це ласкаве тепле море, з золотими пляжами, левітуючий у літньому мареві, просякнутий запахами чебрецю, полину та дикого часнику степ, це блакитні краєвиди Кримських гір, де бистрі потоки, зриваючись зі скель, розсипаються струменями діамантових водограїв, це напоєні ароматами екзотичних квітів тінисті алеї Нікітського ботанічного саду чи Воронцовського парку, це містичний світ його багатокілометрових печер. Комусь запам’яталось гарцювання на «бананах», польоти на «бетменах», неймовірні відчуття від ширяння над блакиттю моря на параплані, іншим — захоплюючий політ під білими вітрилами серед спінених хвиль, з лискучими спинами дельфінів обабіч, купання в прозорій, пронизаній сонячними променями бірюзовій безодні відкритого моря, коли берег — лише смужка на горизонті.

Крим. Привиди кремлівської гавані

Хтось і сьогодні сприймає мій Крим саме так. Туристи з Московії (а дехто ще й з України) з настанням чергового курортного сезону, наче нічого й не сталося, линуть до Криму, аби засмакувати його непересічних принад. Щоправда, останніми роками, з «відбуксируванням» півострова в московську «гавань», тут багато чого змінилося. І далеко не в кращий бік. Найперше — товарна блокада, запроваджена Україною, привела до зростання цін та значного зниження якості товарів. Разом з незмінно-совковою якістю надання послуг це стало першим шоком, особливо для тих, хто звик почуватися в українському Криму зі своїми московськими зарплатами справжніми панами. Ще більш неприємним сюрпризом стало те, що через накладені санкції в Криму вже четвертий рік немає жодного серйозного банку, не можна задіяти міжнародні банківські картки. А до всього того, настрій добряче псують ще й поганенький інтернет та нікчемний мобільний зв’язок. Причина все та ж: ні МТС, ні Мегафон, ні ВимпелКом, не кажучи вже про Київстар чи Life, з їх московським родоводом, не зважились підставити себе під удар санкцій. Тож на весь Крим маємо лише фактично одного WINівського оператора.

Все те помітно розчаровує публіку. Цьогорічний травневий тест-заїзд, власне, як і початок літнього сезону проявили те розчарування з усією очевидністю

І не допомагають тут ні звертання до патріотичних почуттів, ні чергові обіцянки кримської влади зробити відпочинок привабливішим, доступнішим. Бо ж якщо невеличкий сегмент туристичного бізнесу, що знаходиться в державній власності, ще можна змусити знизити ціни до конкурентних, якщо ще можна пробувати якийсь час і далі годувати довірливих туристів обіцянками привести до ладу дороги, реконструювати розбиті набережні Південнобережжя, Миколаївки, Євпаторії, якщо відвали битого камінюччя, розсипи щебеню, винесені морем на берег Ярилгацької бухти внаслідок варварського видобутку піску рефулерами «Печора» та «Трофа», ще можна поховати під шаром піску, згрібши його бульдозером з усього пляжу (неважливо, що буде змитий в море після першого ж серйозного шторму), то куди подіти баражуючі над пляжами військові гелікоптери, штурмовики, що з ревом проносяться над самою головою? Як поєднати бажання туриста бодай на короткий строк поринути у нірвану, відцуравшись всіх діткливих проблем, з антитерористичним психозом, коли на пляжах вишукують міфічних українських диверсантів, як то було минулоріч, чи влаштовують масштабні (дві тисячі спецпризначенців за участі військової авіації та Чорноморського флоту) десятиденні антитерористичні навчання, в тому числі й на об’єктах санаторно-курортного комплексу http://crimea.ria.ru/society/20170603/1110643246.html? Не надихають, не додають відчуття захищеності, спокою і оголошення на автовокзалах про необхідність бути уважними для запобігання терористичних атак. За таких умов тягатися з Туреччиною, яка цьогоріч знизила ціни на тури подекуди на п’ятдесят відсотків, практично неможливо. Єдиним виходом тут може бути лише чергова заблукала в повітряному просторі Туреччини СУшка, її жертвенне збиття та запровадження суворої заборони на тури до турків до кінця сезону.

Жарти жартами, але 35 тисяч рублів (попереднє бронювання за 3 місяці; на сьогодні 55 тисяч і більше) лише за переліт Москва-Сімферополь-Москва для двох виглядають непомірною ціною у порівнянні з тим, що пропонує Туреччина. Так, один з найбільших туроператорів країни пропонує тижневий відпочинок на Середземному морі для двох менше ніж за 30 тисяч рублів. До прикладу, переліт з Санкт-Петербурга + трансфер з аеропорту до готелю + медична страховка + тижневе проживання в готелі та харчування по системі «за все сплачено» буде коштувати для двох лише 26 тисяч рублів. І це при відмінній якості обслуги, без гуркоту штурмовиків над головою, без тарганів, щурів, без куп смердючого сміття, яке після приходу «русского мира» знову повертає півострів у часи совка.

На жаль, за лаштунками і так не надто привабливого туристичного банеру КримНашу ховаються значно потворніші речі, ніж дивні «міроточєнія» колишніх прокурорів чи дикі сталінофільські уподобання трафленої «еліти». Їх важко приховати навіть призупиняючи на час курортного сезону маски-шоу з обшуками в помешканнях къырымлар, з їх затриманнями, ідентифікаціями та арештами.

Так, чи не щодня під стінами верховного судилища Криму можна бачити гурт къырымлар — переважно літніх чоловіків, жінок, що приходять підтримати Ахтема Чийгоза. Приходять попри те, що самого Ахтем-бея вже давно не приводять в судове засідання, тримаючи за гратами в Сімферопольському СІЗО. Тож, певніше, це своєрідна моральна підтримка для його адвоката — пана Миколи Полозова. А ще — свідчення розуміння з боку къырымлар того, що влада Московії в особі Ахтема Чийгоза намагається зламати гордий дух цілого народу. Чи можна опустити руки, здатися за такої підтримки! Але ж після арешту спливло вже майже два з половиною роки… Два з половиною роки у розлуці з сім’єю, з рідними, друзями, з тяжко хворою матір’ю. Останнім часом ракова хвороба, що перейшла в невиліковну стадію, стала швидко прогресувати. Попрощатися з сином, побачити його востаннє — чи занадто багато хотіла Аліє-Тата? Певно, що так, бо ж на прохання пана Полозова надати можливість Ахтемові Чийгозу провідати свою нетранспортабельну умираючу матір суд відповів відмовою. Натомість, було запропоновано, аби вона сама провідала його у СІЗО. На тому ж самому стояли і московська та кримська «захисниці» прав людини п. п. Тетяна Москалькова та Людмила Лубіна. Лише неймовірно активній діяльності шановного адвоката, який підняв на ноги мляво ремигаючі державні органи України, найперше, Міністерство закордонних справ, українську омбудсвумен пані Валерію Лутківську, голову Ради з прав людини Московії пана Михайла Федотова, активізував своїм закликом найширші кола небайдужої громадськості, завдячуємо тим, що зустріч матері з сином все ж відбулася. Щира повага і уклін, шановний пане Миколо!


Але ж процес над Ахтемом Чийгозом, попри явну вже всім політичну його мотивованість, попри беззаперечні докази його безвинності, фахово доведені адвокатом, триває. І процес той не один. Знову взялися до пана Ільмі Умерова, звинувачуючи його в закликах до порушення територіальної цілісності Московії, тягнеться така ж висмоктана з кадебістського пальця справа пана Миколи Семени. Московська Феміда звинувачує його у публічних закликах до екстремізму лише на підставі публікації його роздумів над доцільністю запровадження блокади. Небезпечна дама та (бо ж окрім терезів тримає в руках ще й гострого меча), схоже, зовсім заплуталась, бо замість відшукання справедливості, чим займалась у всі часи, починаючи з римлян, взялася підтанцьовувати метикуватим хлопцям з Луб’янки. І тут пов’язка на очах дуже їй придалася, бо ж не помічає, скажімо, що і у справі пана Семени, і у справі пана Умерова замість належного експерта в галузі лінгвістики, яких в Сімферополі ніколи не бракувало, сторона звинувачення для аналізу доказів звинувачення використовує (інакше й не скажеш!) лінгвістично напівграмотну, але правильно орієнтовану співробітницю спецслужб, таку собі пані Іванову, яка, забувши про кримінальну відповідальність експерта, замість фахового, безстороннього аналізу наданих їй на експертизу матеріалів, будує свої висновки чи то на «внутрішньому переконанні» (!), а чи на завданні свого службового начальника.

Як відреагує суд на чергове намагання московської влади, зокрема спецслужб, підпорядкувати процесуальні дії суду брудним політичним цілям режиму, головна мета якого — зламавши дисидентів, залякати решту суспільства, побачимо. Схоже, реакція та прогнозована. Але ж хіба така його поведінка не означає, в кінцевому результаті, вирок для режиму, якому він, забувши про свою істинну сутність, про своє вище призначення, так безоглядно і ганебно слугує?

Валентин БУТ

Джерело: Кримська світлиця

Дивіться також


вгору