Розмістити подію →
Сьогодні 21 вересня 2018 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільні та культурні події в Україні

Я Галерея покаже виставку Влади Ралко

28 листопада 2017
«Я Галерея» покаже виставку Влади Ралко

29 листопада «Я Галерея» (Київ, вул. Хорива, 49-б) презентує новий проект відомої української сучасної мисткині Влади Ралко «Урочистість» — рисунки з двох серії, що створювалися протягом 2016–2017 років.

Про виставку пише мистецтвознавиця Поліна Ліміна.

«Мова потребує зламів: як візуальна, так і побутова. Замислитись над словом-явищем, семантично розгорнути його згідно до часу, контексту та зв’язків — це вже підваження тих значень, які ми постійно вміщуємо в мовні одиниці. Для Влади Ралко проект продовжує ту лінію гри із усталеними поняттями, яку художниця впроваджувала у попередніх проектах. Так рисунки, які експонуються в арт-центрі Я Галерея, належать до двох серій, „Лінія розмежування“ та „Переоблік“, що створювалися протягом 2016–2017 років.

Назва теперішньої виставки — «Урочистість» — одразу ж відсилає до речей кон’юнктурних, пов’язаних із системою. Прикметник від цього слова найчастіше можна зустріти в таких клішованих виразах як «урочисте відкриття», «урочиста промова» або ще яскравіше — «урочисті заходи». Всі ці сполучення є надто віддаленими від будь-яких спонтанних, а тим більше від несанкціонованих форматів діяльності. Урочистість стає пов’язаною з ієрархією та владними практиками, які намагаються перевтілитися у ритуально-святкову форму.

Ця назва виставки Влади Ралко також бере свій початок з сучасної обрядовості, а саме з випадково побаченої та одразу ж зафіксованої сцени весільної церемонії у Каневі, що стала своєрідним імпульсом для мисткині. Поведінка людей, які поводять себе згідно канонів урочистості — не така вже й однозначна річ. Одне з питань, яке ставить перед собою художниця, звучить від персонажів її рисунків: «Між своїм та тим самим». Це є проблемою особистого маркування часу, в якому дати постійно прив’язують нас до подій минулого, змушують повертатися в ситуації, які не мають реальної протяжності у сьогодення. Фіктивність такої церемоніальної історії пов’язує і приватні, і колективні архіви пам’яті, роблячи їх невідокремленими. У Ралко ця зв’язка втілюється через тілесність і тактильність її образів, які постійно переплітаються, проникають до інших тіл і виростають з них, руйнують одне одного, деформують простір поряд. Ритуальність, яку експлуатує урочистість, як і завжди перебуває на межі потягу до життя та фатальності смерті — і, врешті-решт, має утвердити спосіб існування з усвідомленням memento mori.

Урочистість у Влади Ралко — це не веселощі святкування, а зображення невідворотності окремих ситуацій. Це та система, яка поглинає в себе цикл подій, що стають ключовими для утвердження влади пам’яті і потребують постійного оновлення у вигляді яскравих, інколи моторошних образів. Справжньою травмою постає відчуття жаху розірвати цей зв’язок зі знаками минулого, втратити можливість ушанування міфотворчих моментів. Подібний страх і перетворюється на поштовх: до урочистості, ієрархічності, насилля».

Джерело: artukraine.com.ua

Дивіться також


вгору