Розмістити подію →
Сьогодні 20 червня 2019 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільні та культурні події в Україні

Ігри престолів в Європі

29 травня 2019
Ігри престолів в Європі

Нова боротьба за владу в Європі тільки почалася.

Вибори в Європарламент, що відбулися 26 травня, перетворилися на повтор Гри престолів — складної історії з несподіваним фіналом. До того ж, як і в серіалі, деякі фанати не проти змінити кінцівку. Вони хотіли б звільнити авторів і переписати сценарій.

На мить здалося, що популістський тріумвірат, що складається з італійця Маттео Сальвіні, угорця Віктора Орбана і американця Стівена Беннона (який намагався повторити в Європі феномен Трампа), вів антиєвропейців до тріумфального підкорення Брюсселя, але вони зазнали поразки. Проєвропейці, що підтримують провладні партії Європейського Союзу, теж програли. Сміховинно виглядали і ті політики, які винайшли систему «кандидата, що лідирує» у спробі вплинути на обрання наступного глави Єврокомісії, поки старі партії ЄС слабшають. Загалом, усі очікування були обмануті.

Один з підсумків виборів був очевидний і відомий задовго до оголошення результатів: довгограючій, живучій дуополії лівоцентристських і правоцентристських партій Європи настав кінець. Ця дуополія була найпомітнішою на національному рівні, де трохи консервативна і трохи соціалістична партія часто боролися за рівень пенсій, політику оплати праці, розмір соціальних виплат тощо. Кожна партія прагнула поміркованості поглядів, для того, щоб привернути виборця з центристськими поглядами. Системи, створені ними в національній політиці, були досить стабільні і дехто сподівався, що цей механізм спрацює і на загальноєвропейському рівні.

Ця дихотомія лівих і правих припинила працювати в Італії ще на початку 90-х. Те ж саме відбулося недавно і у Франції, внаслідок президентських виборів 2017 року, коли ні старі ліві, ні старі праві не пройшли до другого туру. Соціал-демократична партія Німеччини послабила себе в результаті (політичновідповідальної) коаліції з Християнсько-демократичним союзом. А у Великобританії Brexit знищив партію консерваторів і цілком можливо, що і лейбористів теж.

У Греції керівна Сіріза зазнала поразки, вочевидь відображаючи думку виборців, які вважали, що партія поступово перетворилася на ще одну традиціоналістську лівоцентристську партію. Лише в низці винятків — в Іспанії та Австрії, наприклад — соціал-демократи старого зразка показали погані результати. Франція і Німеччина, дві країни, що традиційно є ядром європейського процесу, теж продемонстрували наочний приклад. Французькі соціалісти здобули лише 6 % голосів, що свідчить про їхню нерелевантність, так само непереконливий вигляд мають і соціал-демократи Німеччини.

Втрати, яких зазнали традиціоналістські лівоцентристські партії, віддзеркалюють природу сучасного відкритого світу. У міру посилення ролі Європи в світі, вона повинна буде робити щось більше, ніж просто перерозподіляти блага: просте копіювання старих систем соціального забезпечення, але тепер у масштабах Європи, — слугуватиме причиною для нескінченних конфліктів між різними частинами Союзу.

Ще цікавішим результатом виборів стала відносна слабкість правих популістів і націоналістичних партій. Як правило, в їхніх програмах були обіцянки соціального захисту. Наприклад, партія Національне об’єднання Марін Ле Пен (нова назва Національного фронту) була набагато лівішою в питанні соціальних проблем, ніж проект французького президента Еммануеля Макрона «За відродження Франції», якого вони з легкістю перемогли.

Ті, хто підтримує популістів, усвідомили, що старомодний акцент на соціальній політиці працює лише в обмежених національних умовах. Але їх все-таки недостатньо, для того, щоб очікувати повернення в Європу окремих, національних держав. За фактом, результати свыдчать про те, що хоча Ле Пен і перемогла Макрона, її партія отримала меншу кількість голосів, ніж на минулих виборах до Європарламенту 2014 року.

Ще одна причина для відносно поганих результатів націоналістів: легкість, з якою дискусії про підлість, корупцію і непрозорість поширилися далеко за межі національних кордонів. Скандал, пов’язаний з австрійськими націоналістами (теперце іронічно звучить — з Партією свободи), найімовірніше, призвів до падіння кількості голосів (порівняно з 2014 роком) і їхніх колег в інших країнах — у Німеччині і Данії, наприклад — теж отримали менше голосів, ніж очікувалося.

Насправді, це були перші вибори до Європейського парламенту з істинно європейською тематикою. Проєвропейські партії зелених з їхньою прихильністю загальному благу (захист клімату, наприклад) непогано впоралися всюди. Водночас зелені відкинули більшу частину ідеології, яка все ще обтяжує старі політичні партії — традиційно лівих і правих. Кращий результат вони показали в Німеччині, ставши другими і з легкістю перемігши соціал-демократів. Такий же непоганий результат і у Великобританії.

Іншими великими переможцями став альянс ліберальних партій, очолюваний харизматичним Гі Верхофстадтом, який націлений на роботу з Макроном. Разом із зеленими, ліберали майже напевно є найсильнішим парламентським голосом, що формує порядок денний нової Комісії.

Незважаючи на роздроблену природу нового Європарламенту, буде легко сформувати новий порядок денний, що відображає те, за що голосувала більшість громадян ЄС. Однією з вражаючих рис політичних потрясінь після 2016 року стало те, як у Великобританії і США — законодавчі органи протиставили себе неблагополучним і нестабільним керівникам. Європейським парламентаріям слід піти тією ж дорогою.

Для початку їм потрібно зробити правильні висновки з популістських скандалів в Австрії та інших країнах, і зробити боротьбу з корупцією головною метою на національному і загальноєвропейському рівні. До того ж, новому парламенту варто шукати підтримки в розробленні координованого підходу ЄС до питань світової енергетики і проблем безпеки, особливо під тиском США і Росії, спрямованим на встановлення політичного порядку денного. Ці рішення також будуть пов’язані з дебатами про корупцію.

Ігри престолів завершилися, однак нова боротьба за владу в ЄС лише почалася. Вибори до Європарламенту змінили політичний ландшафт континенту в багатьох важливих питаннях, традиційні партії були змушені або перегрупуватися, або витіснені. Загалом цікаво поспостерігати, що ж станеться далі.


Джерело: nv.ua

Дивіться також


вгору