Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай»

Етно-парк, музей просто неба у Львові. Офіційна назва — Музей народної архітектури і побуту «Шевченківський гай».

Шевченківський гай розташований на лісистих горбах Львівського плато (частина Подільської височини), у північно-східній частині міста, в місцевості Кайзервальд, на території ландшафтного парку «Знесіння». Неподалік (на захід) розташований парк «Високий Замок».

Музей вдало об’єднує горбистий ландшафт, відновлену рослинність Карпат і дбайливо перенесені історичні споруди з різних регіонів Західної України. Територія парку — бл. 84 гектарів.

Експозиція музею налічує 124 пам’ятки архітектури, котрі об’єднані в 54 садиби. В Музеї функціоную 4 виставкових зали. Два з них мають постійну експозицію. У постійній експозиції та сховищах музею міститься близько 20 тисяч предметів щоденного побуту та ужиткового мистецтва.

Територія музею площею 60 га умовно розділена на шість етнографічних зон. Кожна зона — це міні-село, що складається з 15 ‒20 пам’яток народної архітектури. У житлових та господарчих приміщеннях розміщено предмети домашнього повсякденного вжитку, сільськогосподарський реманент, транспортні засоби та ремісничий інструмент.

Шість таких міні-сіл мають назви: «Бойківщина», «Лемківщина», «Гуцульщина», «Буковина», «Поділля» і «Львівщина», причому останні три мало відвідуються туристами, адже є не вельми інформативними.

З понад 120 пам’яток архітектури із західних областей України, 6 — дерев’яні церкви. Найстаріший експонат — селянська хата 1749 року. Є також кузня, школа, лісопильня (тартак), сукновальня, водяний млин та вітряк.

«Бойківщина»

Цінними експонатами є сільська садиба з будинком 1812 року і стайнею 1903 року з села Либохора Турківського району, бойківська хата 1909 року з села Тухолька, Сколівського району. У цій частині експозиції є дві церкви.

Шедевр народної архітектури — дерев’яна церква 1763 року з села Кривка Турківського району, пам’ятка національного і європейського значення. Друга — церква з с. Тисовець, Сколівського району (1863 р.).

«Лемківщина»

Тут головний експонат — селянське обійстя з с. Забрідь, Великоберезнянського району, Закарпатської області, «довга хата» з супутніми господарськими будівлями: шпихліром з пивницею, курником, секесом та криницею. Сама хата складається з житлового приміщення, сіней, комори, стодоли та клуні.

У 1992 році цей розділ зусиллями меценатів поповнився церквою Св. Ольги та Володимира, копією лемківської церкви (1831 рік) з с. Котань (Польща).

«Гуцульщина»

Центральний експонат — гуцульська ґражда з с. Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області.

«Буковина»

Серед експонатів, які репрезентують Буковину, є: садиба початку ХХ століття з с. Бережонка та Церква Святої Трійці (1774), перенесена у музей з місцевості Клокучка (1960-ті).