Львівський художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського відкритий у колишній творчій майстерні та оселі славетного українського митця, де він жив і працював упродовж 1913–1935 років. Сам будинок є унікальною історико-культурною пам’яткою. Характерний червоноцегляний будинок музею, витриманий у неороманському стилі, був збудований наприкінці ХІХ ст. відомим львівським архітектором Ю. Захарієвичем.

У березні 1972 р. з нагоди урочисто відзначеного ЮНЕСКО 100-річчя від дня народження Олекси Новаківського у приміщенні майстерні було відкрито художньо-меморіальний музей.

У першому залі експозиції художньо-меморіального музею Олекси Новаківського репрезентовано ранню творчість О. Новаківського — періоду його навчання у Краківській академії мистецтв (1892–1900) та десятиліття творчості у селі Могила під Краковом (1904-1913).

Зрілий львівський період творчості О. Новаківського (191З-1935) представлений у другому залі. До числа кращих творів у цьому залі належать два монументальні, овальної форми панно — «Мистецтво» та «Наука» (1914-1918), виконані художником на замовлення Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. В основі їх композиції — монументальний алегоричний образ матері-України, яка надихає своїх діток до навчання та творчості.

Шедевром пізньої зрілої творчості О. Новаківського є його відомий твір «Довбуш — володар гір» (19З1). У образі легендарного народного месника Гуцульщини художник звеличує нескорений, волелюбний дух українського народу, виражаючи одночасно характерну для настроїв тогочасного галицького суспільства ностальгію за сильною особистистю, здатною бути лідером, володарем на своїй землі. У цій композиції виразно прочитуються особливості пізнього експресіоністичного почерку Новаківського періоду кінця 1920–1930 років.