Алупкінський парк

Алупкінський парк розкинувся на 40 га найтеплішого місця Південного берегу Криму. Над парком височіють казкові силуети гірських піків Ай-Петрі.

Справжня перлина Алупкінського парку — проточне озеро з кришталево-чистою водою і величними білими лебедями на його поверхні.

Близько 50-ти років трудився над створенням Алупкінського парку талановитий німецький садівник, спеціально запрошений для цієї мети з Німеччини графом Воронцовим.

І влітку, і взимку в парку зеленіють трава і листя субтропічних дерев. Гірські струмки утворюють химерні каскадні водоспади і невеликі озерця, на берегах яких ростуть різні види вологолюбних трав.

Унизу біля моря Алупкінський парк завершується дитячими купальнями. Ділянка берега, перетворена людьми у видатний твір ландшафтного мистецтва, є одним із найкращих куточків природи Південного берегу Криму.

Історія парку накопичила багато спогадів, пов’язаних зі знаменитими людьми та пам’ятними датами. Про героїзм і безстрашність радянських захисників у роки війни розповідає пам’ятник над братською могилою, встановлений на Пальмовій алеї.

Усім відома скеля Айвазовского на березі моря. Навколишній пейзаж з хаосом каменів, особливо під час бурі, цілком відповідав романтичній уяві художника.

Важко перелічити всіх літераторів, для яких куточки Алупкінського парку послужили джерелом творчого натхнення. Одним із перших у 1824 р. місто Алупку вшанував поемою «Елегієя" знайомий поета Олександра Пушкіна У. Туманський.