Собор Святого Юра у Львові

Архикатедральний собор Святого Юра у Львові — греко-католицький собор Галицької митрополії, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль із виразними національними рисами, збудований у 1744—1762 рр.

Власне Собор Святого Юра у Львові є частиною комплексу: бароковий собор із дзвіницею, рококова з класицистичними портиками митрополича палата, будинки капітули, тераси з двораменними сходами, ажурна огорожа довкола соборового подвір’я з двома брамами та мури, що обводять капітульні будинки і владичий сад.

Багатовікову архітектурну історію Святоюрського монастиря умовно можна поділити на два великі періоди відповідно до історії його головної споруди. Перший період, що тривав від початків чернечої оселі до середини XVIII ст., завершився руйнацією старого храму. Другий період розпочався з будівництва нового собору, який згодом став новою точкою відліку в цілеспрямованому формуванні майбутнього ансамблю. Завершився період у XIX ст., коли з’явилася остання з існуючих нині будівель.

Собор Святого Юра закладений на грецькому рівнораменному хресті з чотирма каплицями між раменами хреста й мініатюрними банями під покрівлею, із великою банею на широкому барабані у центрі , що спирається на попружні арки. Угорі споруда охоплена карнизом. Численні пілястри, увінчані кам’яними рококовими ліхтарями, надають будові стрункості.

На вході до катедри побудовані паристі сходи з рококовою ажурною балюстрадою, оздобленою вазами та путами. На фасаді обабіч головного входу височіють статуї митрополитів Афанасія і Лева, причілок з гербовим щитиком Шептицьких й аттікою, кінна статуя Святого Юрія-Змієборця роботи українського скульптора Йогана Пінзеля. Подвір’я перед катедрою замикають дві рококові брами, прикрашені алегоричними постатями, що символізують Віру й Надію.

При будові собор Святого Юра працювали митці в різних стилях: бароко, рококо, класицизм, проте вони зуміли досягти органічного синтезу барокової архітектури і скульптури, деталей химерної рококової орнаментики карнизів, балюстрад, аттік, капітелів, скульптур, ваз, сходів, портиків, підпорядковуючи всі складові елементи на подобу образотворчої культури тогочасної Європи.

Ансамбль займає своєрідне місце в мистецькій культурі українських земель ще й через те, що він зберіг і нині переховує у своїх стінах немало визначних історичних та мистецьких пам’яток різного часу, зокрема таких, що належать до найважливіших і найрепрезентативніших для своєї епохи.