Хотинська фортеця

Хотинська фортеця — величезна фортеця часів середньовіччя (X-XVIIIст.), зберігає у собі багато історичних фактів і визначних подій для України, гордість Буковини.

Хотинська фортеця складається з чотирьох оборонних веж (в’їзні башти), палацу коменданта (знаходиться між двома частинами замкового двору — північною і південною), церкви з фрагментами розпису XVI ст.

На початку XI ст. князь Володимир Великий створив систему прикордонних фортець на заході й півдні своєї держави, у тому числі й Хотин. Розташована на кручах високого правого берега Дністра, на перехресті торгових шляхів, фортеця довгий час була форпостом Галицько-Волинського князівства, великим оборонним пунктом Придністров’я. Укріплення замку охороняли важливу переправу на Дністрі й стримували грабіжницькі напади степових кочівників. Князь Данило Галицький, хоч і вимушений був підкоритися Золотій орді, не відмовився від боротьби з нею. Він посилено будував нові й укріплював старі фортеці. Виконуючи його волю, у Хотині в 40-50-х рр. XIII ст. замість дерев’яних укріплень збудували кам’яні.

Перша кам’яна фортеця була невеликою. Вона розташовувалася на самому мисі, де сьогодні стоїть північна вежа (потужна і неприступна), і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Упродовж віків її неодноразово реконструювали та розширювали, завойовники руйнували, але її знову і знову відбудовували.

У 1826 р. місту Хотину був наданий герб: в золотому полі срібна тривежева цитадель, супроводжена вгорі срібним рівномірним хрестиком над двома схрещеними шаблями — символами захисту краю від ворогів.

До сьогодні найкраще зберіглася Хотинська фортеця. На території фортеці створено Державний історико-архітектурний заповідник. Тут полюбляють проводити свята козацької звитяги та знімати фільми.