Вулиця Хрещатик

Символом міста Києва вже давно вважається Хрещатик. Таке враження, що Київ завжди розвивався та існував завдяки Хрещатику. До речі, варто відзначити, що Хрещатик став головною вулицею міста всього лише сто-сто п’ятдесят років тому.

Раніше тут були непрохідні хащі, «хрещатий яр», по якому протікала ліва притока річки Либеді — річечка Хрещатик. У часи Київської Русі мисливці розставляли в цих місцях сіткий капкани на звірів.

За документами XVI-XVII ця місцевість відома як Евсейкова долина, а по документах XVIII століття — за назвою Піски. З озера, що знаходилось на сучасному майдані Незалежності, витікав струмок і в районі вулиці Басейної впадав у річку Клов. Уздовж струмка проходила дорога на Васильків.

Забудова вулиці почалася наприкінці XVIII століття від урочища Хрещатик. Перші будівлі були дерев’яними, а першим кам’яним будинком був маєток пана Головінського (побудованийнаприкінці XVIII століття).

Саме ж формування вулиці Хрещатик почалося в 30-40-х роках XIX століття. У 70-80-х роках того ж століття тут почали будувати, в основному, триповерхові будинки з магазинами і приміщеннями для контор і банків. З цього часу Хрещатик набуває статусу головної вулиці міста Києва. Його продовжили до Бессарабської площі. Довжина вулиці досягла 1 200 метрів.

До 1869 року головна вулиця Києва звалася Хрещатицькою, а потім була перейменована в Хрещатик. Аж до Великої Вітчизняної війни Хрещатик був забудований 3-4-поверховими будинками, а його ширина була приблизно 35 метрів.

У 1851 році на Хрещатику побудували перший великий кам’яний будинок для дворянського губернського зібрання. Автором проекту був архітектор О. В. Беретті. За проектом цього ж архітектора в 1838–1942 рр. було споруджено будинок Інституту шляхетних дівчат. У той час торгова і промислова життя Києва була зосереджена на Подолі. У міру того, як розростався і забудовувався Хрещатик, він переймає в Подолу естафету й стає центром ділового життя міста.

До кінця 19 століття Хрещатик представляв із себе повністю забудовану вулицю. Тут було безліч магазинів, банків, різноманітних контор. У 1892 році по Хрещатику була прокладена перша в Російській імперії лінія електричного трамвая, що з’єднує Хрещатик з Подолом.

На початку 20 століття на розі Хрещатика і вул. Прорізної за проектом відомого архітектора В. Городецького був побудований Будинок Російського страхового товариства, в 1914 р. за проектом П. С. Андрєєва був побудований Пасаж, що складається з двох паралельних корпусів, з’єднаних воротами, які утворювали проїзд.

Будівля Пасажу було зруйновано під час Другої світової війни, а в післявоєнні роки його реконструювали. Приблизно в цей же час будуються будинки, які й на сьогодні є пам’ятками Києва — Бессарабський критий ринок і будівля Купецького зібрання (Національна філармонія України).

Вже на початку 20 століття будинки на Хрещатику мали водопровід, каналізаційну систему, газ та електрику. У радянські часи активніше всього реконструювався і впорядковувався Хрещатик у період з 1936–1941 рр.

За цей відрізок часу трамвайні рейки прибрали, проїжджу частину заасфальтували, а по Хрещатику пустили більш сучасний вид транспорту — тролейбус. По обидві сторони вулиці висадили дерева та встановили ліхтарі. У нижніх поверхах будинків, як правило, розміщувалися магазини — їх приміщення були повністю реконструйовані й відремонтовані.

Саме тоді на Хрещатику з’явився Центральний універмаг. В результаті цих робіт, Хрещатик перетворився в кращу вулицю Києва, на якій зосередилися адміністративні установи, найкращі готелі Києва, магазини, театри і кінотеатри.

Найтрагічнішим часом для Хрещатика були роки Великої Вітчизняної Війни, коли вибухають заряди, закладені НКВД. В результаті цих вибухів і пожеж центр Києва вигорів практично повністю.

Відразу ж після звільнення Києва в 1943 році, починаються відновлювальні роботи. У 1948 році починається втілення в життя генерального плану відбудови Хрещатика, який був запропонований групою відомих архітекторів.

При забудові Хрещатика архітектори намагалися виграшно з’єднати особливості архітектурних ансамблів із природним ландшафтом. На місці зруйнованих дореволюційних будинків виросли будинки в стилі «сталінського ампіру», які дуже вдало вписалися в образ нового Хрещатика. Зміні піддалася і головна площа Києва, яка зараз носить назву Майдан Незалежності.

Реконструкція і забудова Хрещатика, з приводу якої існує безліч різних думок, продовжується і сьогодні.

В кінці 90-х років минулого століття було прийнято рішення про перетворення Хрещатика у вихідні та святкові дні в пішохідну зону. У будні дні Хрещатик — це дуже жвава транспортна магістраль, а у вихідні та свята вона надається в повне розпорядження пішоходів. У ці дні кияни та гості міста можуть неквапом прогулюватися по Хрещатику, тут влаштовуються різні змагання, вікторини.

На Хрещатику проходить і пісенний турнір, який транслюється в прямому ефірі, «Караоке на майдані», часто можна почути мелодії у виконанні волинки, кобзи, бандури. У теплу пору року можна відпочити, присівши на одну з лавок, у безлічі розташованих уздовж Хрещатика, в тіні каштанів.