Пам’ятник Бичку-годувальнику

Опинившись в Бердянську не забудьте відвідати Приморський бульвар. Він рясніє незвичайними пам’ятниками, серед яких, напевно, єдиний у світі пам’ятник такій, здавалося б, звичній для нас рибі — бичку. Але саме до цієї рибки жителі міста ставляться з особливим трепетом. Справа в тому, що на промислі бичка тримається економіка всього Приазов’я. Щодня на промисел бичка в море виходять сотні човнів, катерів і кораблів. Бичків продають у свіжому вигляді, замороженими, в’яленими, сушеними, тим самим це дозволяє добре жити тисячам бердянських сімей. З Бердянська ця риба поставляється на консервні заводи. А в самому місті ви можете придбати сувеніри — маленькі копії пам’ятника Бичка-Годувальника.

Слід зауважити, що справжнім порятунком для місцевого населення азовський бичок став у часи масового голоду на Україні на початку тридцятих років, а також у післявоєнний час, коли ця риба була єдиним продуктом та не дала померти від голоду тисячам жителів Приазов’я. Власне, тому на пам’ятнику  Бичку-годувальнику прикріплено табличку з цим написом.

З пам’ятником Бичку-годувальнику пов’язана ще одна дивовижна історія. Коли в 1970-х роках екологи встановили, що популяція бичка скоротилася до катастрофічного рівня, вилов риби заборонили. Незважаючи на це, навіть через 30 років популяція не відновилася, і в 2001 році жителі Бердянська встановили пам’ятник Бичку-годувальнику. Буквально через рік після цього екологи повідомили, що запаси бичка в Азовському морі зросли до 70 000 тонн, і в 2003 році промисловий вилов бичка був дозволений.