Михайлівський Золотоверхий собор

Михайлівський Золотоверхий собор споруджений у 1108–1113 рр. онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору.

Михайлівський собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем’яковому розчині технікою «мішаної кладки» з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески, він був одним із найбільших монастирів Стародавнього Києва.

На початку XVIII ст. на території Михайлівського собору було споруджено муровану Трапезну церкву Іоана Богослова і мурований льох.

У 1855–1856 р. збудовано церкву Св. Миколая при настоятельських покоях.

До ХХ ст. формуєтться комплекс келій та корпусів для прочан: келії Михайлівського відділення, готель для проччан, келії півчих, келії Варваринського відділення, 2 будівлі готелів для прочан.

1922 р. Михайлівський собор було ліквідовано і відтворено аж на початку 1990-х рр.

Першою постала дзвіниця в стилі українського бароко у первозданному вигляді. Михайлівський собор було відкрито на День Києва 1998 р., за участю патріарха Київського і всієї Русі-України Філарета, який освятив монастир.

Було відновлено розписи інтер’єру Михайлівського собору, встановлено годинник-куранти, що програють нескладну мелодію. Кількість дзвонів також дозволяє грати як на справжньому карильйоні.

Від першобудови збереглося 45 м² мозаїк, написи на яких зроблено старослов’янською мовою. Крім мозаїк і фресок збереглися дві шиферні плити з рельєфним зображенням вершників. Відомо, що іконостас для притвору Святої Катерини був оздоблений різьбярем Романом, оправу для Євангеліє виконав київський золотар Самійло Ростовський.