Олеський замок

Понад шість століть стоїть Олеський замок на високому пагорбі, свідок і учасник багатьох подій, що навічно увійшли в історію.

По-різному складалася доля Олеського замку протягом довгого його існування:

• був він твердинею і воїном, що до останньої змоги відстоював свою незалежність
• був він бранцем, за володіння яким змагались королі
• був він розкішним палацом, наче королівською резиденцією з притаманною їй пишністю
• був він бунтарем, що виношував плани свого визволення

І тепер, коли рідна земля, до якої навіки і міцно приріс — стала вільною, перетворений на пам’ятку замок служить своєму народові як скарбниця його історії й культури, як втілення його високого духу й таланту. Олеський замок є одним з найвідоміших замків Львівщини, котрий був відроджений з цілковитої руїни. Зараз тут експонуються зразки середньовічного мистецтва.

Історію Олеського замку прийнято відлічувати з XIII ст. Від часу, коли орди хана Батия (імовірно, на початку 1241 року) знищили місто Пліснеськ, що за 10 км від Олесько. Щоправда, письмових документів про це немає. Археологами знайдено давньоруське городище IX-XII ст. Його дослідження дали підстави припускати, що місто «жило» до кінця XIII ст. Пліснеськ, очевидно, був великим по тим часам ремісничим і торговим містом. Він згадується в стародавніх літописах і в «Слові о полку Ігоревім». Перша письмова згадка про Олеський замок датується 1327 роком, коли він перейшов у володіння Юрія — сина мазовецького князя Тройдена і руської княжни Марії. Юрія запросили бояри на галицько-волинський князівський престол після того, як згас рід Романовичів.