Замок князів Острозьких

Замок князів Острозьких належить до нерегулярних укріплень. Його планувальна конфігурація обумовлена ​​високим схилом, який домінує над широкою долиною річки Вілії. Природні захисні властивості замкової гори в давнину доповнювалися земляними валами і глибоким ровом, наповненим водою.

Нинішній замковий комплекс споруд, який поєднує так звану вежу Кам’яну Богоявленську церкву, Круглу вежу і надбрамну дзвіницю, складався протягом XIV-XIX вв. Найдавнішою спорудою на замковому пагорбі є мурована вежа , зведена князем Данилом Острозьким у другій половині XIV ст. Це триярусна споруда з кам’яними стінами товщиною 2–2,6 м і склепінчастими перекриттями. В кінці XV — в XVI ст. вежу добудовують і укріпляють контрфорсами.

Ренесансний декор верху споруди також належить до початку XVI ст., коли князь Василь-Костянтин Острозький модернізував укріплення та побудував нову Круглу вежу. Її звели на південно-західному куті оборонних мурів для розширення зони захисту замку. Кам’яна башта з каменю-пісковика і цегли, циліндрична за формою, розділена на три яруси. Досить масивний цокольний ярус укріплений контрфорсами. На тлі тинькованої поверхні середнього ярусу чітко вимальовуються прорізи бійниць. Увінчується споруда поясом машікулі з аттиком.

Функціональна доцільність і пластична гармонія, втілені в архітектурній формі Круглої вежі, визначають її як унікальний зразок фортифікаційного зодчества України і ренесансної стилістики в українській архітектурі. Богоявленську церкву на замковому дворі, ймовірно, було зведено ще в XV ст. У 1521 р. (дата вирізана на обрамленнях бійниць) її північна стіна була потовщена до 2,8 м і влаштовані бійниці. Таким чином, храм був включений в систему оборони. З 1636 р. церква тривалий час не використовувалася за призначенням і перетворилася на руїну. Відбудували її на старих фундаментах в 1886–1891 рр. Від давньої споруди збереглася лише північна стіна. У 1905 р. з метою облаштування прихрамової території була зведена надбрамна дзвіниця.