Палац Карасан

Східний кордон Партеніта прикрашає дивного виду палац, побудований у східному стилі. Це колишній маєток стародавнього роду Раєвських — палац Карасан.

Микола Раєвський-молодший, який отримав землі на території Партеніта у спадок від своєї дружини Анни Бороздіної, у 1839 р. побудував тут садибу. Маєток він назвав Карасан у пам’ять про своє перебування у провінції Персії Хорасан. Правда, деякі джерела стверджують, що слово «карасан» має тюркське походження і означає «чорна людина».

А в 1885–1887 рр. на землях маєтку Михайло, син Раєвського, побудував палац, який ми можемо споглядати сьогодні. В архітектурі палацу простежується казковий східний стиль, його прикрашають башти, ліпнина і різьблення по дереву, шоломоподібні купола. Красу палацу «Карасан» підкреслюють клумби квітів, пальми і хвойні дерева, які доповнюють природну гармонію пейзажу.

Михайло Раєвський був головою Російського товариства садівників, він створив унікальний парк, подібного якому було важко відшукати в окрузі. На початок XX ст. тут налічувалося 220 видів дерев і чагарників із Середземномор’я, Японії, Північної Америки.

Садиба належала Раєвським аж до революції 1917 р., пізніше будівля була націоналізована. Останньою з роду Раєвських, хто проживав тут, була вдова Михайла Раєвського княжна Марія Григорівна.

У роки радянської влади в палаці Карасан розташовувалися лікувальні заклади різного профілю: санаторій, госпіталь, будинок відпочинку.

Технічний стан палацу погіршився через постійні зміни відомств та функціонального призначення будівлі. Великий удар завдав і землетрус 1927 р.

У наші дні палац Карасан відреставровано і він є одним із корпусів санаторію загальнотерапевтичного профілю «Карасан». Тут все ще можна побачити колишню пишність інтер’єру. Збереглися старовинні каміни, паркетна підлога, внутрішні сходи з мармуроподібного вапняку.

Одну зі стін прикрашає прекрасний барельєф Мадонни. Припускають, що цей барельєф Раєвський особисто привіз із Європи.