Труханів острів

Труханів острів — острів на Дніпрі, розташований навпроти центральної частини Києва між головним річищем Дніпра на захід і його відногою Чорториєм на схід. Площа близько 450 га. У середині 19 століття на Трухановому острові з’явилися перші будинки, у 1880-х pp. постала робітнича оселя. Після її знищення під час Другої світової війни, перетворено на місце відпочинку. Тут тепер великі пляжі, водні станції, спортивні споруди, Дніпровський гідропарк, ресторани, будинки відпочинку тощо. Труханів острів добре озеленений, він сполучається з набережною правого берега Дніпра пішоходним мостом.

Розташований посеред Дніпра між його основним річищем, протоками Чорторий і Долобською. На півночі межує з місцевістю Чорторий, на півдні пролягає поблизу моста Метро. Сполучений з правим берегом Дніпра пішохідним «Парковим мостом» (виходить до Набережного шосе та Паркової дороги, що з’єднує з Володимирським узвозом). На півдні Труханового острова — Матвіївська затока (так званий Старик — частина колишнього річища Дніпра, що в останній чверті 19 ст. було перекрите гаткою).

Вважають, що назва «Труханів острів» походить від імені половецького хана Тугорхана (наприкінці 11 ст. тут розміщувалася резиденція його дочки — дружини київського князя Святополка). За часів Київської Русі на Трухановому острові було також селище Ольжиші, що належало княгині Ользі. У 1534 острів перейшов у володіння Пустинно-Микільського монастиря, у 1698 його повернуто місту.

У 2-й пол. 19 ст. тут створено 1-е і 2-е об’єднання Дніпровського пароплавства з майстернями і поселеннями при них. У селищі існувала церква Св. Єлизавети (збудована у 1909–10 рр. на кошти Д. Марголіна, втрачена у 1930-і р.), існувало двокласне училище, зведене його ж коштом в тому ж 1909 році (в радянський час — школа № 100). Населення селища 1908 р. становило вже близько 6 000 мешканців. У селищі були 21 вулиця та провулок, а також одна площа.

Наприкінці 1920-х років селище було забудоване 367 житловими будинками, з яких лише 2 були кам’яними. Перед війною населення становило близько 7 000 мешканців.

Під час другої світової війни, а саме при відступі німецьких окупантів з Києва у жовтні 1943 р., поселення було повністю спалене. Єдиною спорудою, що вціліла з довоєнних часів, є основа колишнього нафтового баку, що колись височів на краю Запорізької площі. Основа була споруджена на початку ХХ ст., по війні слугувала основою для літнього ресторану на острові, що припинив свою роботу понад 10 років тому. А в гущавині ще можна знайти рештки фундаментів церкви та школи.

По війні селище було вирішено не відновлювати, натомість у 1940-60-і р. було облаштовано зону відпочинку. 1989 року на острові було встановлено пам’ятник загиблим труханівцям, що складається із постаті вояка, що стоїть біля розбитого човна та плит з іменами Героїв Радянського Союзу та загиблих труханівців.

На початку 1990-х р. було створене земляцтво «Труханів острів», що об’єднує усіх тих, хто народився або мешкав до війни у поселенні на острові. Товариство було офіційно зареєстроване 1995 р. і нині на острові у пам’ятні дні земляцтво проводить ряд заходів.