Львівський драматичний театр ім. Л. Українки

ЛЬВІВСЬКИЙ ПЕРІОД ТЕАТРУ

(з 1953 року до сьогодення)

У 70-80-ті роки минулого століття Драматичний театр Прикарпатського військового округу досяг піку популярності, ознаменувався визначними творчими здобутками і став осередком радянського мистецтва та місцем зустрічі радянської інтелігенції, яка на той час проживала у Львові.

В різні часи тут працювали відомі актори: народний артист СРСР А. Аркадьєв, народні артисти УРСР В. Щербаков, З. Дегтярьова, Л. Калачевська, А. Кравчук, заслужений діяч мистецтв УРСР А. Ротенштейн, заслужені артисти УРСР К. Байбакова, Р. Воробйова, І. Кравчук, Г. Кирик, М. Лук’яненко, І. Макогон, Ю. Сатаров, Ж. Тугай (тепер народна артистка України), заслужений артист РРФСР Б. Молчанов, заслужений артист Комі АРСР Г. Щербаков.

В театрі працювали відомі режисери: Ю. Лішанський, О. Максимов, В. Лизогуб, Б. Норд, В. Чєрмєньов, А. Ротенштейн, А. Кравчук та інші. На сцені театру неодноразово йшли вистави у постановці С. Данченка.

У цьому театрі творили також і знані художники: засл. худ. УРСР М. Івніцький, засл. худ. РРФСР П. Бєлов, Я. Нірод, І. Нірод, В. Борисовець, Ю. Стефанчук, Д. Мохов, Ю. Ковальчук, Ю. Зимовець, Л. Боярська.

Музичне оформлення вистав створювали композитори: Е. Денисов, О. Янченко, Е. Філіпов, І. Шварц, В. Тітов, Г. Гладков.

Репертуар тих часів відповідав ідеологічному спрямуванню країни: «Людина з рушницею» М. Погодіна, «Більшовики» М. Шатрова, «А зорі тут тихі…» Б. Васільєва, «Останні» та «Васса Желєзнова» М. Горького, «Океан» О. Штейна, «Василь Тьоркін» за О. Твардовським, «Генерал Ватутін» Л. Дмитренка, «Прага залишається моєю» Ю. Буряківського тощо.

Із проголошенням Незалежності України театр втратив свою актуальність та почав поступово занепадати. У 2007 р. Львівський театр Західного оперативного командування припинив свою діяльність — був ліквідований.

З 2008 року театр зазнав змін — колишній військовий театр став цивільним та отримав назву Львівський Муніципальний театр.

Розвитку театру активно сприяють директор — Микола Лисюк та художній керівник — заслужена артистка України Людмила Колосович, яка була призначена на цю посаду у 2009 р. У 2010 р. головним художником театру стала Оксана Радкевич.

Більшість постановок Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки здійснила художній керівник театру — заслужена артистка України Людмила Колосович. В її доробку більше 10 вистав — різних за жанрами та темами, дорослих та дитячих, сумних і веселих. Творча манера Людмили Колосович самобутня та оригінальна. Атмосфера емоційної відкритості та ліризму відчувається у багатьох її роботах.

Людмила Колосович прагне розвивати театр в багатьох напрямках, вважає, що актор повинен вдосконалюватись, тому ініціює обов’язкове використання у виставах пластики, вокалу, мови метафори. Людмила Колосович зацікавлена у співпраці колективу із режисерами з інших театрів, інших міст, адже переконана, що знайомство з різними методами роботи відомих, досвідчених майстрів вплине на розвиток особистості актора, сприятиме розширенню горизонтів творчого мислення колективу.

Художній керівник обрала експеримент своєю творчою особливістю. Її основне кредо: погляд на класику очима сучасності. Прикладом є вистава «Лісова пісня» Лесі Українки, в якій вдало переплелися кілька мистецьких прийомів: психологічна акторська гра, циркове дійство та пластика. Також риси експерименту виявляються в поєднанні елементів української дохристиянської культури (рунічні написи та солярні символи на полотняних декораціях) з авангардовими костюмами та стилізованою музикою із репертуару фольк‑гурту «Даха‑Браха».

Новаторським є трактування образу Лесі Українки у виставі «І все-таки я тебе зраджу» Неди Неждани. П’єса ламає стереотипи, звичне сприйняття Лесі Українки. Символічне бачення жінки, яка завжди боролося із хворобою, прагнула кохання і щастя, яскраво проявилося у співпраці режисера — Людмили Колосович та сценографа — Оксани Радкевич. Операційна лампа, як символ недуги, рояль, як нагадування про втрачену мрію стати піаністкою, сходи, звідки з’являється (народження) і зникає (смерть) Леся. Важливим елементом вистави стало музичне оформлення. Ліричні композиції Ф. Шопена підсилили емоційну насиченість, підкреслили контраст трагічної фатальності та великої віри і боротьби.

8 червня 2012 р. відбулася прем’єра вистави «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» Дж. Патріка — бенефіс народної артистки України Жанни Тугай. Питання любові та байдужості, бездушності та милосердя, матеріального та вічного — дуже актуальні у сучасному світі. За своїм незмінним принципом режисер відкрила у комедії глибоку філософію, роздуми, які вберегли виставу від формального блазнювання, і створила інтригуюче видовище з ноткою ліричності. Вистава закликає глядача, який живе у сучасному непростому світі, не забувати про любов, людяність та довіру.

Доброю традицією театру є святкування ювілеїв визначних людей світу. У 2011 році театр відзначав 140-річчя з дня народження Лесі Українки, напередодні 200-річчя з дня народження Великого Кобзаря — Т. Г. Шевченка ЛДТ ім. Лесі Українки презентував виставу за творами Т. Г. Шевченка «Search: www. МатиНАЙмичкА.com.ua» (режисер — народний артист України Григорій Шумейко, вистава відбулася 8 ‑9 грудня 2012 р. 245-річчя з дня народження відомого іспанського драматурга Лопе де Вега театр відзначить навесні 2013 р. музичною комедією «Собака на сіні».

Справжньою легендою ЛДТ ім. Лесі Українки є народна артистка України Жанна Тугай, яка працює в театрі з 1959 р. Молодою дівчинкою вона прийшла, в тоді ще російський військовий театр, і віддала багато років служінню театральному мистецтву. Сьогодні Жанна Тугай є провідною артисткою театру, з незмінним запалом та фантазією працює над створенням нових ролей, а також із задоволенням передає свій багаторічний досвід молодим колегам.
Великою перемогою театру є поповнення трупи молодими акторами. Художній керівник — засл. арт. України

Людмила Колосович, впевнена, що майбутнє театру пов’язане з молоддю. Саме тому вона поєднує творчу діяльність з активною педагогічною та викладацькою роботою. Зараз на базі театру навчається 4 акторський курс Львівського національного університету імені Івана Франка, керівником курсу є доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності ЛНУ ім. І. Франка Людмила Колосович. Студенти задіяні у виставах театру та незабаром стануть основою трупи Львівського драматичного театру ім. Лесі Українки.

Статус молодіжного та прогресивного театр отримав завдяки невтомним пошукам свого творчого стилю та свого місця на театральній мапі Львова. З впевненістю можна констатувати, що за цей час театр став цікавою платформою для молодих драматургів, акторів, сценографів, режисерів, композиторів та хореографів. Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки можна назвати своєрідною кузнею молодих творчих кадрів, яка відкриває нові імена в театральному мистецтві: художник О. Радкевич, композитор Н. Савко, хореограф Н. Каспшишак, актори Г. Риба, В. Баліцький та В. Новак.

Створення нових проектів та креативність — це засади сучасного театру, де кожен з молодих митців приносить свою ідею, яка передбачає неповторність та експеримент.

Діючий репертуар Львівського драматичного театру багатогранний та різноплановий. Тут є і класичні твори зарубіжних та українських авторів: «Лісова пісня» Лесі Українки, «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя і вистави за сучасними п’єсами: «4 кут для любовного трикутника» Я. Тятте, «І все‑таки я тебе зраджу» Неди Неждани, «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» Дж. Патріка, Різдвяне дійство «Вертеп» І. Павлюка, «Анатомія Театру» за мотивами нарису К. Чапека «Як ставиться п’єса», «Собака на сіні» Лопе де Веги. Маленькі глядачі можуть переглянути цікаві дитячі вистави: «Дорога до Вифлеєму» С. Ковальова, «Пригоди невгамовного Зайчика та Червоної Шапочки» Л. Колосович, «Великі подвиги маленького Ріккі-Тіккі-Таві» Р. Кіплінга.