Вокзал станції Одеса-Головна

Залізничний вокзал Одеса-Головна — пам’ятка архітектури міста, одна з найкрасивіших будівель.

Відкритий вокзал був в 1883 році. Проект будівлі створив петербурзький зодчий В. А. Шретер, а будівництво велося під керівництвом архітектора Олександра Бернардацці.

Вокзал був розташований на старій межі Порто-Франко і закінчував перспективу Італійської (нині Пушкінською) вулиці. Будівля була створена у неокласичному стилі з популярними тоді ренесансно-барочними елементами, по «тупиковій» схемі розташування. Від Пушкінської були входи для пасажирів I і II класів, а III-й клас мав вхід з боку Сінної площі. На площу виходили три арки головного фасаду в обрамленні колон доричного ордера.

Під час Другої світової війни будівля вокзалу була підірвана в останні дні окупації Одеси в 1944 році. Було ухвалено рішення про будівництво нового вокзалу на місці зруйнованого. Вокзал був побудований в короткі терміни — з листопада 1950 по липень 1952 року за проектом архітектора А. М. Чупріна.

12 липня 1952 року вокзал введений в експлуатацію. Нова будівля повторює в цілому старий вокзал. В 1963–1973 роках господарство вокзалу переведене на електричну тягу. В 1983 році була проведена централізація стрілок в технічному парку.

Залізничний вокзал Одеси — це міські ворота, через які щодня прибуває і відправляється до 60 пар поїздів. Залізничний вокзал з’єднує Одесу з усіма районами Одеської області, регіонами України, основними регіонами Російської Федерації, Республіки Білорусь та іншими країнами Європи.