Дрофань Анатолій Павлович

Дата народження: 17 листопада 1919 року
Дата смерті: 25 травня 1988 року
Знак зодіаку: Скорпіон
Місце народження: м. Ічня, Чернігівська обл.

17 листопада 2014 р. минуло б 95 років від дня народження Анатолія Дрофаня — українського письменника, автора багатьох творів для дітей, серед них «Журка із Сонцеграда», «Про Барона, Мавру та Мале Вушко», «Коли я виросту», «Янехо», «Альбіон». Найбільш популярними свого часу були повісті «Загадка старої дзвіниці» та «Біла криниця». Читачі пам’ятають також його книжки «З глибин…», «Коли ми красиві», «У кожному камені — іскра», збірник оповідань «Сонцелюби».

Письменник народився у містечку Ічня, що на Чернігівщині — батьківщині скульптора Івана Мартоса, автора знаменитого Дюка в Одесі, письменників Василя Чумака, Степана Васильченка. Анатолій Дрофань усіляко пропагував їхню творчість, за його активної участі в Ічні споруджено їм пам’ятники. А про Степана Васильченка написав ще й біографічний роман «Буремна тиша», сценарій документального фільму про письменника та уклав хронологію його життя і творчості.

По закінченні філологічного факультету Київського університету вже в березні 1945-го почав працювати завлітредакції в газеті «Молодь України», головним редактором якої був тоді Федір Маківчук, який пізніше очолив журнал «Перець». Далі були редакції газети «Колгоспне село» (нині «Сільські вісті») та журналу «Україна».

Здійснював активну громадську роботу, закликав публіцистичним словом відроджувати палац Качанівка, залучивши до цього Михайла Стельмаха, збирав документальні й архівні відомості про видатних людей краю, про рід Симиренків, записував свідчення-спогади від Левка Ревуцького. Разом із скульптором і письменником Андрієм Німенком розшукав у Білорусі могилу Миколи Стороженка, а також могилу Миколи Ге на забутому хуторі поблизу Івангорода, їздив у краєзнавчі подорожі з журналістом Анатолієм Скрипником, написав спогади про Остапа Вишню, свого університетського викладача Агатангела Кримського.

В останні десятиліття свого життя виявив себе як романіст, звернувшись до історичної тематики. Задумує серію видань про Качанівку — легендарний маєток на Чернігівщині, збудований у 17 столітті графом Петром Рум’янцевим-Задунайським, що згодом перейшов у власність українським меценатам Тарновським, а потім родині Харитоненків. Світ побачили два романи письменника — «Таїна голубого палацу» та «Музи кохання». Останній вже вийшов по смерті письменника, життя якого раптово обірвалося 25 травня 1988 року у видавництві «Радянський письменник» («Український письменник»), куди він відніс рукопис щойно завершеного твору. Готується перевидання цієї історичної дилогії, яка буде доповнена багатьма раритетними світлинами.