Білаш Олександр Іванович

Дата народження: 6 березня 1931 року
Дата смерті: 6 травня 2003 року
Знак зодіаку: Риби
Місце народження: селище Градизьк Полтавської обл.

З місця народження і почалася його нелегка дорога від юнака з глибинки до відомого маестро сьогодення. Він постійно підтримував зв’язок з батьківщиною: був першим головою Полтавського земляцтва.

Здається неймовірним, але в Полтавське музичне училище Олександра не прийняли з убивчою характеристикою — «у абітурієнта немає слуху». Та це не зашкодило йому незабаром вступити в Житомирське музичне училище ім. В. С. Косенка (1948–1952) по класу баяна, а пізніше в Київську Державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (по класу композиції у М. Вілінського). Своїм вчителем Олександр Іванович вважав Платона Майбороду, з яким товаришував усе життя.

Після спектаклю «Роман і Франческа», де виконувалася пісня «Впали роси на покоси», Олександр Іванович вперше відчув, що став популярним. Вона звучала на численні заявки по радіо. Фактично всі ресторанні ансамблі України включили її до свого репертуару, що в ті часи було справжнім визнанням.

Сьогодні Білаш — визнаний авторитет, багато його творів здобули всенародну любов. Це насамперед пісні «Два кольори», «Ясени», «Треба йти до осені», «Сину, качки летять», «Я жил в такие времена», «Полин», «Эй вы, сани». А ще він автор опер «Гайдамаки» (за твором Т. Г. Шевченка), «Прапороносці», «Балада війни», ораторії «Вишневий вітер», оперети «Легенда про Київ», симфонічних творів, музики до спектаклів і кінофільмів.

З 1950 по 1961 рік працює викладачем теорії музики в Київському педагогічному інституті. В 1976–1994 роках Олександр Білаш очолює Союз композиторів України.

Незмінною музою Олександра Івановича була його дружина Лариса Остапенко, солістка Національної філармонії України.

До останніх днів життя Білаш продовжував писати вірші і музику. Він пишався тим, що його твори виконували такі майстри співу як Дмитро Гнатюк, Анатолій Мокренко, Микола Кондратюк, Йосип Кобзон, Раїса Кириченко, Людмила Зикіна.

Олександр Білаш — лауреат премії імені М. Островського(1967). Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1969). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1975). Народний артист УРСР (1977). Народний артист СРСР (1990). Герой України (2001).

Олександр Іванович помер 6 травня 2003 року. Похований на Байковому цвинтарі у Києві.