Дубина Микола Іванович

Дата народження: 2 січня 1933 року
Знак зодіаку: Козоріг
Місце народження: село Дідичі, Ківерцівського району Волинської області

Микола Дубина закінчив Львівський педагогічний інститут (1954) та аспірантуру при кафедрі історії української літератури Київського державного університету (1963). Вчителював, був на видавничій («Дніпро») та науково-організаційній роботі (Президія АН України).

Кандидат (1963), доктор філологічних наук (1978). У 1968–1972 та 1986–1991 — заступник декана філологічного факультету КДУ ім. Т. Г. Шевченка. Очолював Літературну студію КДУ, Літню школу українознавства для слухачів із США, Канади, Австралії (1991–1998), кафедру теорії літератури та Шевченківський науково-дослідний центр КДУ, у 1985–1994 — спеціалізовану вчену раду. У 1987–1991 — заступник редактора «Вісника філології», відповідальний редактор ряду видань АН ВШ України та окремих наукових праць. Обирався депутатом районних рад.

Основні напрямки наукових досліджень: проблеми історії класичної і новітньої української літератури, теорії літератури, взаємозв’язки слов’янських літератур.

Автор понад 550 наукових праць. З них 23 монографічних: Шевченко і Західна Україна (1969), Василь Бобинський (1986), Олександр Гаврилюк (1988), Тарас Шевченко (1989, в співавт.), За правду слова Шевченка (1989), Літопис шани і любові (1989), Українська література (1993, у співавт.), Антін Крушельницький (1993), Круті дороги повернення (1995, 2000), Тарас Шевченко (1999), Теорія літератури (1998, 1999), Українська мова як мова державна в Україні (2000), «Юрій Липа» (2004), «Євген Коновалець» (2005), «Іван Карпенко-Карий і український театр другої половини XIX — початку XX ст.» (у співавт.) та ін.

Брав участь у створенні багатотомної Української Радянської енциклопедії, Шевченківського словника та Літературної енциклопедії, за що нагороджений Грамотою Головної редакції УРЕ. Упорядник багатьох тематичних збірників, хрестоматій та антологій, автор програм, методрозробок з теорії літератури, низки літературних портретів письменників, передмов до їхніх творів, окремих збірників, оглядових статей, рецензій тощо. Відповідальний редактор «Наукових записок» АН ВШ України.

Зробив вагомий внесок в організацію і розвиток науки та освіти в Україні. Створив наукову школу дослідників.

Підготував 16 кандидатів і 3 докторів наук.

У 1992–2005 був академіком АН ВШ України (Відділення філології та мистецтвознавства), виключений у травні 2005. Академік-секретар Відділення, Головний учений секретар та Перший віце-президент (у 1999–2002). З 2007 — президент новозаснованої АН ВО України.