Гришко Володимир Данилович

Дата народження: 28 липня 1960 року
Знак зодіаку: Лев
Місце народження: місто Київ

Володимир Гришко народився в багатодітній сім`ї. Мама не працювала, оскільки виховувала п`ятеро дітей, хлоп`ят, Володя — найменший серед них. Батькові-військовослужбовцеві нелегко було забезпечувати велику сім`ю. Він помер, коли Володі було 18 років.

Старший брат Євгеній, професійний баяніст, в 7 років записав його в хор «Щедрик», сам водив на репетиції. З того часу, власне, і почалося артистичне життя Володимира, адже хор часто виступав, багато гастролював за кордоном.

У київському музичному училищі імені Глієра Гришко вчився по класу гітари і диригування, а з II курсу — і по класу вокалу у Володимира Олександровича Запорожцева. Відчуття глибокої подяки до свого першого педагога співак зберігає і досі.

До речі, гітара стала його якнайкращою помічницею. У її супроводі проходив він свої перші вокалізи, виконував твори, які вимагали дуже складного вокалу.

На вступних іспитах в Київську консерваторію Володя дуже сподобався завідуючій вокальної кафедри, професорові, народній артистці СРСР Єлизаветі Чавдар. Вона сама відвела його в клас до професора, народного артиста України Володимира Ілліча Тімохина. Це було в 1984 році. А через п`ять років почнеться високий зліт в мистецтві. Відразу після Державних іспитів в консерваторії — аспірантура.

Професор, народна артистка України Зоя Петрівна Христич встановила суворий режим роботи для Володимира, абсолютно підпорядкувавши його життя майбутньому конкурсному марафону. Звичайно, результат не залежить безпосередньо від кількості витраченого на вправи і вокалізи часу. Голосові зв`язки — вельми ніжний інструмент і вимагає обережності і умілого, професійного підходу. Здається, Зоя Петрівна Христич точно розрахувала криву успіху свого вихованця.

Насправді, «планка» неухильно піднімалася: впродовж осені 89-го року, всього за три місяці Володимир Гришко завоював III премію на Міжнародному конкурсі оперних співаків в Марселі, II премію (І премію нікому не присудили) на Всесоюзному, тоді дуже престижному конкурсі імені Глінки, Гран-прі і спеціальний приз Плачидо Домінго «Тенор-мілор» («Кращий тенор») на Міжнародному конкурсі вокалістів в Барселоні імені Франсиско Віньяса, Іспанія. Приз «Тенор-мілор» за умовами конкурсу присуджують лише італійцям. Українець Володимир Гришко став винятком. У Володимира повірив Плачидо Домінго, відчувши чималий запас можливостей цього співака. Вражаючий успіх! Пройшов ще один рік. І знову гучний успіх — «Гран-прі» на Міжнародному конкурсі співаків в Тулузі, Франція.

Був і трагічний 1991 рік. Володимир втратив брата Миколу, вітчима, матір, яку любив безмежно.

Як правило, Володимир співає тільки мовою оригіналу (будь то італійська, німецька, французька або чеська опера). Італійською та англійською вільно спілкується і поза сценою. Це допомагає вирішувати різні творчі проблеми під час зарубіжних гастролей.

Володимир Гришко — бажаний гість в найкращих театрах світу. На міжнародній сцені Володимир дебютував в Америці. Тут він в 1990 році з блиском заспівав Альфреда в «Травіаті», в студентському оперному театрі міста Батен Рози, штат Луїзіана. Потім були — Ликов в «Царській нареченій» і Пінкертон в «Мадам Батерфляй» у Вашингтонській опері.

Також В. Гришко виступав на сценах Національної опери України і Львівської опери, «Арени ді Верона» у Франкфурті, Канадської оперної кампанії в Торонто і Монреалі, Нью-Орлеанської опери, Празької Національної опери, «Опера де Бастіль» в Парижі, Маріїнської опери в Санкт-Петербурзі, «Нью-Йорк Сіті Опера», оперного театру Мічігану, Х`юстонської «Гранд Опера», Цинцинатської опери, Вашингтонського оперного театру, Сан-Франциско опера, Королівської опери Бельгії, театру «Сан-Карлос» в Лісабоні, Національної опери Фінляндії та ін.

Впродовж сезонів 1995–2003 рр. брав участь в спектаклях «Метрополітен-опера» в Нью-Йорку. Гастролював в США, Канаді, Іспанії, Чехії, Німеччині, Бельгії, Франції, Японії, Австрії, Голландії, Угорщині і ін. В репертуарі Володимира Гришка — понад 30 партій вітчизняного і світового оперного репертуару, романси, українські, російські, італійські і іспанські пісні. Також Володимир отримав велике визнання за свої концертні виступи.

Багато разів Володимира зводила доля з великими тенорами Лучано Паваротті і Плачидо Домінго. Він ділив з Паваротті одну гримувальну в Метрополітен-опера, з рук Володимира Лучано отримав срібну статуетку Фортуни — високу нагороду Міжнародного рейтингу «Золота фортуна». А 13 квітня 2005 року Володимир співав разом з маестро Паваротті в Києві, на сцені палацу «Україна». Тріумфальним був для Володимира також і концерт з Монсеррат Кабальє літом 2004 року.

Але якими б аплодисментами не нагороджували В. Гришка, вони не розпалюють в нім надмірного честолюбства. Оскільки все, що він робить в мистецтві, робить з вірою в Бога, яка постійно присутня в його душі. Вона — натхнення, вона піднімає його над суєтністю світу, наповнює потребою співати у Володимирському соборі.

Володимир і сьогодні працює так само невтомно, як і колись. Готує нові партії, виступає за кордоном. Записав шість компакт-дисків, причому останній альбом з російськими аріями випустила всесвітньовідома фірма NAXOS, і диск мав в світі широкий резонанс.