Іздрик Юрій Романович

Дата народження: 16 серпня 1962 року
Знак зодіаку: Лев
Місце народження: місто Калуш

В 1984 закінчив Львівську політехніку. Працював інженером. У 1989 заснував «часопис текстів і візії» «Четвер», який з 1992-го редагує разом із Юрієм Андруховичем. Кожне з чисел часопису укладалося за принципом концептуального альманаху.

Активно включився в мистецьке життя наприкінці 80-х. Брав участь у багатьох виставках та акціях, працював над оформленням книжок та журналів, записував музику. В той же час з’явилися перші публікації в журналі «Четвер» — цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину».

Дещо пізніше публікувався у варшавському андеграундовому часописі «Відрижка». Знайомство з Андруховичем (яке й «протягло» Іздрика до популярності), а також згуртування довкола журналу «Четвер» молодих івано-франківських авторів виявилося важливим чинником у формуванні Іздрика як письменника. Результатом був вихід з контркультурного підпілля і перша «легітимна» публікація в журналі «Сучасність» повісті «Острів Крк». Повість була позитивно оцінена критикою і згодом з’явилася у польському перекладі на шпальтах «Literatura na Świecie».

Постійне метання поміж музикою, візуальним мистецтвом і літературою, здається, вирішується на користь останньої. Втім, це не заважає Іздрику, постійно наголошуючи на власному дилетантстві, записати два фортепіанні концерти, брати участь у міжнародних виставках, чи, скажімо, проілюструвати перевидану книгу Андруховича «Екзотичні птахи чи рослини».

В 1997 році після неодноразових видруків частинами й уривками з’являється окремою книгою роман «Воццек» — квінтесенція дотихчасових художніх пошуків Іздрика, котра має виразні ознаки вичерпаності певних прийомів та знахідок. Про подібну вичерпаність, — цього разу не формальну, а дидактичну, — щоразу більше свідчать регулярні культурологічні публікації Іздрика в газеті «День».

2009 року став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» за книгу «Таке».