Пирогов Микола Іванович

Дата народження: 25 листопада 1810 року
Дата смерті: 5 грудня 1881 року
Знак зодіаку: Стрілець

Початкове навчання дістав вдома.

В лютому 1822 р. був зарахований в пансіон Кряжова. Продовжити навчання йому допоміг професор медичного університету Є. О. Мухін, він рекомендував готувати хлопця до вступу в університет.

У 1824 р. у віці 14 р., Пирогов вступив до університету, який закінчив у 1828 р. з відзнакою. Отримавши диплом, ще декілька років вчився за кордоном. До професорської діяльності готувався в університеті міста Тарту (Естонія), пропрацював 5 років, захистив докторську дисертацію — у віці лише 26 років його було обрано професором Дерптського (Тартуського) університету.

У жовтні 1840 р. став професором Петербурзької медико-хірургічної академії, де очолив кафедру хірургії. Одночасно керував організованою ним клінікою госпітальної хірургії. Розробив ряд цілком нових прийомів, завдяки чому йому вдавалося частіше, ніж іншим хірургам, уникати ампутації кінцівок. Один із таких прийомів досі називається «операцією Пирогова».

На базі «льодяної анатомії» організував нову медичну дисципліну — топографічну анатомію. В 1847 році виїхав на Кавказ, де російська армія вела війну проти місцевих горян. Там він вперше застосував перев’язку бинтами, змоченими крохмалем, вперше провів операції під ефірним наркозом в польових умовах (близько 10 000 операцій).

1855 року, під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французькими військами Севастополя, вперше застосував гіпсову пов’язку для загоєння переломів, організував нову систему опіки над пораненими, де вже на першому пункті поранених відбиралося і найтяжчих оперували на місці, а легших відправляли в тил.

Вперше застосував допомогу сестер милосердя. Вважається засновником спеціального напряму в хірургії, відомого як військова хірургія.

Повернувшись до Петербургу в 1856, на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії, але попав в немилість і був «засланий» до Одеси на посаду опікуна Одеського і Київського учбових округів, в 1861 — звільнений з роботи з формулюванням «за станом здоров’я».

Жив і проводив операції в невеликому маєтку «Вишня» біля Вінниці, де організував безкоштовну лікарню. Читав лекції у Петербурзькому університеті.

У 1870 році працював хірургом під час пруссько-французької війни, будучи запрошений на фронт від імені Міжнародного Червоного Хреста. У 1877–1878 рр. — вже в досить літньому віці — кілька місяців працював на фронті під час російсько-турецької війни. У своїх працях писав, що майбутнє належатиме профілактичній медицині.

Основне значення діяльності Пирогова полягає у тому, що своєю самовідданою і здебільшого безкорисною працею він перетворив хірургію на науку, озброївши лікарів науково обґрунтованою методикою оперативного втручання.

Пам’ять Пирогова вшановують в Болгарії, Естонії та Росії, споруджуючи пам’ятники та обеліски на його честь, називаючи вищі навчальні заклади та вулиці.

Зокрема в Україні в с. Пирогово (в межах м. Вінниця) збереглася садиба-музей Пирогова, де покоїться його забальзамоване тіло.

А також:

• На честь М. І. Пирогова названий Вінницький національний медичний університет
• Вулиця Пирогова — найдовша вулиця Вінниці (8 км), йде повз садибу Миколи Пирогова
• Центральна міська лікарня Севастополя носить ім’я Миколи Івановича
• Ім’я М. І. Пирогова носив Одеський медичний інститут (зараз Одеський державний медичний університет)
• Вулиця Пирогова в Києві проходить від станції метро «Університет» до вулиці Богдана Хмельницького
• Теплохід С-506 у Вінниці (тип, як на Тернопільському озері) названий на честь Миколи Пирогова.
• У Чернігові засновано щорічну медичну премію імені Пирогова, його ім’я носить вулиця, де розташоване велике лікарняне містечко (дві лікарні для дорослих, дитяча лікарня, дитяча поліклініка, санстанція, станції переливання крові та швидкої допомоги)
• На честь 200-річчя з дня народження Національний банк України відкарбував срібну ювілейну монету «Микола Пирогов» номіналом 5 гривень