Ревуцький Дмитро Миколайович

Дата народження: 5 квітня 1881 року
Дата смерті: 29 грудня 1941 року

Народився: 1881 року.

Помер: 1941 року.

Батько — Микола Гаврилович мав непоганого баса та інколи співав дещо з репертуару для цього голосу та грав на скрипці під акомпанемент дружини, мати — Олександра Дмитрівна (дівоче прізвище Каневська) — до заміжжя шкільний вчитель в селі Іржавець, фольклорист. Вільно володіла французькою і німецькою мовами, набула музичну освіту в пансіоні для панночок села Римарівців Гадяцького повіту в німецького вчителя Блюмеля.

Грала на фортепіано (виконувала твори Шопена, сонати Бетховена), збирала місцевий пісенний фольклор. У 1880 році взяла шлюб із Миколою Гавриловичем Ревуцьким. Листувалася з Л. Толстим щодо організації навчання у сільській школі. Ці матеріали в 1930 р. передано Дмитром Миколайовичем Ревуцьким до музею «Ясная Поляна». Коли Лев Толстой був у Бахмачі в маєтку художника Миколи Ґе, відбулося їхнє особисте знайомство.

Дід, материн батько, Дмитро Кіндратович Канєвський, військовий, вийшов у відставку в чині штаб-ротмістра Харківського уланського полку, оселився в Іржавці.

Дмитро Ревуцький закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1906). У 1918–1932 pp. професор Київського Музично-Драматичного Інституту ім. М. Лисенка, співр. Етнографічної Комісії АН УРСР (з 1923), згодом переслідуваний радянською владою й звільнений з праці, 1938 поновлений як старший науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР й як викладач Київського Театрального Інституту.

Був забитий разом з дружиною у Києві в грудні 1941 під час німецької окупації. Ревуцький посприяв піднесенню й поширення музичної культури в Україні, як організатор численних концертів, виконавець народних пісень і дум, перекладач текстів творів різних композиторів, вчитель-викладач музики і з музикою пов’язаних дисциплін і редактор численних нотних видань (твори світових композиторів, вокальні твори Бетховена, «Галицькі пісні» в обробці Дмитра Ревуцького, «Дуети М. Лисенка», «Козацькі та історичні пісні», три збірки українських народних пісень п. н. «Золоті ключі» та ін.).

Ревуцький переклав для Київського Оперного театру лібретта опер: «Викрадення з Сералю» Моцарта, «Пророк» Маєрбера, «Фавст» Ґуно, «Паяци» Леовкавалльо, «Руслан і Людмила» Ґлінки, «Алеко» Рахманінова. Ревуцький автор близько 60 наукових праць, між іншим «Українські думи та пісні історичні» (1919), «Андріяшіяда» — опера-сатира М. Лисенка (1930), «Гулак-Артемовський і його комічна опера „Запорожець за Дунаєм“ (1936), „Лисенко — хоровий диригент“ (1937), „Шевченко і народна пісня“ (1939), „Автобіографії М. Лисенка“ (1940), „Живе слово“ — підручник мистецького читання (1923).