‹ 
 ›
Сьогодні 19 квітня 2024 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільно-політичні та культурні події в Україні
 
Шевченко Андрій Миколайович

Шевченко Андрій Миколайович

Дата народження: 29 вересня 1976 року
Знак зодіаку: Терези
Місце народження: село Двірківщина Яготинського району Київської області

Андрій Шевченко народився в сім’ї прапорщика Миколи Григоровича Шевченка.

Через три роки після народження сина сім’я Шевченків переїхала до Києва — у район Оболонь. Там Андрій пішов у перший клас 216-ї середньої школи. В 9 років потрапив до футбольної секції. Перший тренер — Олександр Шпаков. Батьки спочатку скептично ставилися до такого захоплення свого чада, але тренер зумів переконати їх.

У 1991 році «динамівські» юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема, зіграла на міланському «Сан-Сіро» та перемогла у валлійському турнірі «Кубок Ієна Раша». За хорошу результативність на цих змаганнях Андрій отримав пару бутсів із рук самого Іана Раша.

Перша поява Андрія Шевченка у дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м’ячами він став кращим бомбардиром першолігової команди «Динамо-2». Потім його запросили в олімпійську збірну України, і він з’явився у вищій лізі — вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з «Шахтарем»). Тоді команду «Динамо» тренував Йожеф Сабо.

Перший матч у збірній України — 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).

Єврокубковий дебют — гра проти московського «Спартака» 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської «Баварії» в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Васильович Лобановський, якого «Шева» буде називати своїм батьком та вчителем. У 1997 ставить динамівський рекорд — хет-трик у матчі «Барселона» — «Динамо (Київ)» (0:4). Свій сотий гол у кар’єрі забив 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота «Зірки».

29 серпня 1999 — дебют у Серії «А» в матчі «Лечче» — «Мілан» (2:2). У перший же сезон стає найкращим бомбардиром Серії «А», забивши 24 м’ячі в 32 іграх чемпіонату, залишивши позаду таких голеодорів, як Батістута (23 м’ячі) і Креспо (22).

У жовтні 1999 року нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

Голи Шевченка дозволили йому вдруге увійти до трійки найсильніших гравців на думку «Франс Футболу». Але найяскравішими у 2000 році були Луїш Фіґу та Зінедін Зідан — лідери своїх збірних на чемпіонаті Європи 2000. Вони і зайняли, відповідно, перше та друге місце у класифікації на «Золотий м’яч».

Більшість сезону 2002/03 він пропускає через травму, але у травні 2003 разом з «Міланом» Андрій виграє Лігу Чемпіонів, забивши вирішальний пенальті у післяматчевій серії.

4 червня 2003 року нагороджений орденом «За заслуги» II ступеня.

Під час виборів Президента України 2004 ім’я Шевченка використовував у своїх кампанії Віктор Янукович. Своєрідним посередником між футболістом та політиком був Григорій Суркіс — прихильник провладного кандидата.

14 липня 2004 року Андрій Шевченко одружився з американською фотомоделлю Крістен Пазік. 29 жовтня 2004 року в подружжя народився син Джордан. Хрещеним батьком став Сільвіо Берлусконі — тодішній голова уряду Італії. Другий син, Христіан з’явився на світ у листопаді 2006 року у Лондоні, Англія.

Шевченко Андрій Миколайович

Влітку 2006-го «Шева» виступав за збірну України на чемпіонаті світу з футболу у Німеччині. Він був капітаном команди. Провів усі 5 ігор і став найкращим бомбардиром українців на турнірі, забивши 2 м’ячі — Саудівській Аравії та Тунісу. Команда під керівництвом Олега Блохіна несподівано дійшла аж до 1/4 фіналу, показавши найвищий результат збірної на міжнародних турнірах.

У цей час італійський футбол починав карати винних у корупційному скандалі, де замішаним виявився і «Мілан» Шевченка. Поки тривали суди і розслідування, Андрій Шевченко вже був гравцем іншого клубу. Ще до німецького «мундіалю» Андрій Шевченко був у центрі уваги журналістів, які говорили про інтерес до гравця з боку англійського «Челсі». 31 травня 2006 року, ще до початку чемпіонату світу, українець приймає умови лондонського клубу.

29 серпня 2009 року Андрій Шевченко підписав дворічний контракт із київським «Динамо». За столичний клуб нападник виступає під звичним сьомим номером. Шевченко досить швидко став основним гравцем клубу та навіть встиг потрапити в заявку до Ліги чемпіонів 2009/2010. Змінилась позиція гравця — номінальний форвард частіше виходив на флангах півзахисту, працюючи так званим «диспетчером» для нападаючих. Першу половину сезону 2010/2011 Андрій провів у якості капітана команди.

8 жовтня 2010 року провів свій 100-ий поєдинок за національну збірну України у домашній грі проти Канади (2:2) на стадіоні «Динамо» ім. Валерія Лобановського. Він став першим українським футболістом, що досягнув такого показника.

У 2010 році Шевченко заявив, що після Євро-2012 закінчує кар’єру у збірній.

Шевченко Андрій Миколайович

На початку сезону 2010/2011 став капітаном команди. На початку 2011 року новий головний тренер Юрій Сьомін призначив капітаном команди Олександра Шовковського.

На початку червня 2012 року заявив про закінчення контракту із київським «Динамо».

Шевченко увійшов до складу збірної України на Євро 2012, і в першому матчі чемпіонату забив два м’ячі головою у ворота збірної Швеції. Після третього, заключного матчу збірної України на цьому турнірі заявив, що завершує виступи в національній команді, хоча сподівається провести ще один прощальний матч.

5 липня 2012 року нагороджений орденом «За заслуги» I ст. за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проектів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету Української держави, високий професіоналізм.

27 липня після матчу «Динамо» проти ужгородської «Говерли» Андрій Шевченко оголосив про завершення своєї кар’єри футболіста та про свій намір зайнятися політикою. 28 липня Шевченко оголосив про приєднання до партії «Україна — Вперед!»

Шевченко Андрій Миколайович


вгору