Степан Янович (Курбас Степан Пилипович)

Дата народження: 28 жовтня 1862 року
Дата смерті: 10 вересня 1908 року
Знак зодіаку: Скорпіон
Місце народження: село Куропатники, Бережанського району

Мати прищепила синові любов до живопису й музики.

Юний Степан багато читав, захоплювався грою на роялі. Навчаючись у Бережанській гімназії, брав активну участь у концертах, вечорах, студентському драмгуртку, співав у хорі, виконував сольні номери.

У 1884 р. залишив останній клас гімназії і став актором театру «Руська Бесіда». Звістка про те, що Степан — «бродячий комедіант» (так тоді іронічно називали артистів пересувних театрів), вкрай розгнівила його батька Пилипа, який відцурався сина. Але навіть це не зупинило Степана, який твердо вирішив присвятити себе служінню рідній культурі, хоч усвідомлював, якою важкою буде служба у галицької Мельпомени.

Сценічні успіхи Степана примножувалися майже щоденно, особливо у лірико-героїчних ролях. Час приносив вагомі удачі — добре зіграні основні ролі у п’єсах І. Тобілевича, І. Франка, П. Мирного, М. Кропивницького, М. Старицького тощо. Він успішно співав в операх «Вечорниці», «Наталка Полтавка», «Утоплена», «Циганський барон».

Спепан Янович у рік народження Леся Курбаса вже мав у своєму репертуарі двадцять ролей, з них — десять партій у музичних виставах. Брав участь майже у кожній п’єсі, за короткий час став сформованим актором.

1893 р. Степан Янович перейшов із чергового режисера на посаду головного режисера «Бесіди». Був дуже вимогливий до себе та інших майстрів.

Акторська сім’я Яновичів жила дуже бідно, не вилазила з боргів. Її щоденне змагання з труднощами періоду соціального й національного гніту в Галичині було великим героїзмом і патріотичною самопожертвою заради рідної сцени.

Крім того, сім’я пережила чимало трагедій — померли в дитинстві два сини, а потім сімнадцятирічна дочка. Нервове перенапруження, важкі переживання і фізична втома швидко дали про себе знати.1896 р. під час гастролей у Тернополі Степан Янович тяжко захворів. Хвороба прогресувала, виснажувала, дедалі більше ламала його. З 1902 р. жив у с. Старий Скалат (нині — Підволочиського району).

10 вересня 1908 р. Степан Янович помер у Старому Скалаті.