‹ 
 ›
Сьогодні 10 жовтня 2024 року
Мій дім Україна
Інформаційний портал про суспільно-політичні та культурні події в Україні
 
Ємець Ілля Миколайович

Ємець Ілля Миколайович

Дата народження: 21 лютого 1956 року
Знак зодіаку: Риби

Народився у Воркуті, Росія, в багатодітній українській родині.

1979 — закінчив Київський медичний інститут, спеціалізація — Хірургія серця і магістральних судин.

1983 — пройшов клінічну ординатуру в НДІ Інституту серцево-судинної хірургії.

1997 — захистив кандидатську дисертацію.

2002 — захистив докторську дисертацію.

1993–1998 — після отримання ліцензії на ведення медичної практики в Австралії, Канаді і Франції працював дитячим кардіохірургом у головних центрах кардіохірургії цих країн.

1993 — резидент кардіохірург у Children’s Hospital (Сідней, Австралія).

1994 — штатний кардіохірург у Hospital for Sick Children (Торонто, Канада).

1996 — штатний кардіохірург у Royal Children’s Hospital (Мельбурн, Австралія).

З 1997 — керівник Центру дитячої кардіохірургії Інституту серцево-судинної хірургії АМН України.

1998 — штатний кардіохірург у Hospital J. Cartier (Париж, Франція).

2003 — очолив Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України.

Ємець Ілля Миколайович

21 грудня 2010 року президент Віктор Янукович призначив Іллю Ємця міністром охорони здоров’я, звільнивши з цієї посади Зіновія Митника.

17 травня 2011 президент звільнив міністра охорони здоров’я Іллю Ємця. Він назвав Ємця хорошим фахівцем, який не зміг налагодити роботу міністерства. 24 травня 2011 президент призначив міністром охорони здоров’я Олександра Аніщенка.

З 1992 — засновник клубу Rotary International у Києві, в якому очолював медичну гуманітарну програму.

1993 — отримав почесне звання «Заслужений лікар України». Став засновником і президентом першого Міжнародного добродійного фонду в Україні «Дитяче серце», який сприяє допомозі дітям з вродженими вадами серця в Україні.

Є автором понад 70 наукових робіт з кардіохірургії

Нагороджений орденом «За заслуги» III ст. (2006), II ст. (21 квітня 2012).


вгору